Одного разу хлопчик побачив, як бабуся пише листа, і запитав:
- Ти пишеш про мене?
Бабуся усміхнулася внукові:
- Ти вгадав, я пишу про тебе. Та важливіше не те, що я пишу, а те, чим я пишу. Коли ти виростеш, я б хотіла, аби ти став таким, як цей олівець...
Хлопчик з цікавістю подивився на олівець, та не помітив нічого особливого.
- Він такий самий, як усі олівці!
- Усе залежить від того, як дивитися на речі. Цей олівець володіє п'ятьма якостями, які знадобляться тобі в майбутньому.
По-перше: ти можеш бути генієм, але ніколи не маєш забувати про існування руки, що тебе скеровує. Ми називаємо цю руку Вищою силою. Довіряй цій силі і вчися відчувати її.
По-друге: щоб писати, мені доводиться гострити олівець. Тоді йому трохи болить, зате потім олівець пише тонше. Отже, вмій терпіти біль, пам'ятаючи, що він гартує тебе і робить благороднішим.
По-третє: якщо писати олівцем, завжди можна стерти гумкою те, що вважаєш неправильним. Пам'ятай, що виправляти себе - не завжди погано. Часто це єдиний спосіб утриматися на правильному шляху.
По-четверте: в олівці важливе не дерево, з якого він зроблений і не форма, а графіт, що всередині. Тому завжди думай про те, що відбувається всередині тебе.
І нарешті, по-п'яте: олівець завжди лишає слід по собі. Так само і ти лишаєш після себе сліди своїми вчинками. Тому обмірковуй кожен свій крок.